Elektrotosha

За бажанням цариці Єлизавети у 1750 році Кирило Розумовський став гетьманом Лівобережжя.

За часи свого гетьманства Кирило рідко бував в Україні. Постійним місцем його проживання залишалися Петербург і Москва.

Після обрання гетьманом України Кирила Розумовського правління гетьманського уряду було ліквідовано, царських урядовців відкликано. Новий гетьман повністю діяв з волі цариці, роздавав багато земель українським старшинам і російським дворянам.

За період гетьманування Розумовського козацька старшина здобула високе становище і затвердилась, як привілейована верства суспільства. Вона стала називатися "шляхетство". Крім того, в часи правління Розумовського, який не часто перебував в Україні, правління довірялось генеральній старшині.

Кирило Розумовський провів ряд важливих реформ в Україні. Він завершив реформу судової системи - «Права, за якими судиться малоросійський народ», яку почав ще Данило Апостол. Але царський уряд не затвердив цей кодекс.

Однак у листопаді 1760 року в Гетьманщині було встановлено новий порядок судочинства. Гетьманщина була поділена на 20 судових повітів, у кожному з них знаходився земський суд - для справ цивільних, і підкоморський суд - для справ земельних.

У кожному з полкових міст для розгляду карних справ створювалися так звані "градські суди". Найвищою інстанцією був генеральний суд. Усіх суддів обирала козацька старшина.

Ця реформа завершилась у кінці 1763 року. Вона була затверджена генеральною радою, яка відбулася у Глухові.

Гетьман підтримував козацьку старшину в намаганнях заснувати в Україні світські вищі навчальні заклади. Вже у 1760 році був розроблений чіткий план заснування та діяльності університету в Батурині, в основу якого були покладені чотири потреби — закон, прибуток, семінарія, професія. На утримання університету передбачались добровільні внески від гетьмана та козацької старшини. На кошти гетьмана та старшини відбувалось будівництво навчального корпусу, житлових будинків для професорсько-викладацького складу та студентів, обладнання друкарні, ботанічного саду, придбання бібліотеки.

Вступники до Батуринського університету складали іспити, за результатами яких ректор зараховував до вузу, а випускники класу риторики Київської академії з хорошим атестатом вступали до університету без іспитів. Студентам дозволялося носити шпагу або щаблю. Курс навчання розраховувався на три роки. При університеті мали діяти лабораторії, лікарня, церква, карцер.

Оточений багатою верхівкою, Розумовський більше цікавився великосвітським життям: балами, маскарадами, бенкетами, тому гетьманській владі надавав невластивих їй рис помпезності.

Ось як звертались до Розумовсьного:

"Его императорского величества Малыя России обоих сторон Днепра и Войска Запорожских гетман, деиствительный камергер, императорской Санкт- Петербургской академии наук президент, лейбгвардии Измайловского полку полковник и обоих Российских императорсних орденов святого апостола Андрея Первозданного и Александра Невского также польского белого орла и голстинскаго св. Анны кавалер, Российской империи граф Кирилл Разумовский".

Незважаючи на любов до великосвітського життя, Кирило Розумовський, як людина з природним розумом, будучи  президентом Академії наук, завжди підтримував обдарованих людей. Він турботливо ставився до майбутнього великого вченого Михайла Ломоносова, якого оточувало немало недругів. За часи президентства Розумовського утвердились відомі імена С.Крашениннікова, М.Попова, Котельникова, Красильникова та ін.

У роки президентства Розумовського, у 1747 році, був прийнятний перший Статут, що регламентував тогочасне життя Петербурзької академії.

Під час короткочасних перебувань в Україні Розумовський перш за все приділяв увагу будівництву гетьманських резиденцій у Глухові та Батурипі. Для будівельних робіт та ведення господарства він залучав фахівців-іноземців (німців, французів, італійців). Із своєї глухівської резиденції він намагався зробити маленький Петербург.

Гетьманський будинок був споруджений у стилі західноєвропейських королівських палаців, а навколо нього був розведений парк. У Глухові з'явились італійська опера, кав'ярні, французькі пансіони, французькі моди. Місто прикрашалося гарними будівлями, серед яких вирівнявся величезний будинок Генеральної канцелярії.

У Глухові й Батурині було споруджено цегельні заводи, парусний завод в Почепі, суконні фабрики в Нових Млинах і Батурині, заводи листового срібла й золота, миловарна й дзеркальна фабрики, кінний завад.

Реалізація продукції цих підприємств приносила прибуток гетьману понад 100 000 карбованців на рік. Деякі підприємства проіснували аж до середини XIX ст.

По смерті Єлизавети Петрівни царський престол на короткий час перейшов до Петра ІІІ, а потім до Катерини II (1762 рік), і вже у 1763 році Кирило Розумовський і представники козацької старшини підготували на ім'я цариці чолобитні про відновлення давніх прав України та про визнання спадковості посади гетьмана за нащадками роду Розумовських.

Крім того, у першій чолобитній йшлося про перетворення Києво-Могилянської академії в університет та заснування університету в Батурині. Куратором обох університетів мав бути гетьман.

Катерина ІІ негативно поставилась до цих пропозицій, бо в плани царського уряду не входило самостійне управління гетьманом. Його діяльність постійно тримали в полі зору і поступово обмежували права: заборонялося призначати полковників без згоди царського уряду, мати дипломатичні відносини із зарубіжними країнами, при гетьмані був резидент із царського генералітету.

1764 року Катерина П, скориставшись тим, що серед старшини ширилась агітація за те, щоб просити уряд зробити гетьманство спадковим і зберегти весь автономний устрій, викликала Розумовського до Петербурга. Під загрозою смертної кари за зраду вона змусила його написати прохання про звільнення "от столь тяжелой и опасной должности", тобто від гетьманства.

Так завершилось гетьманство Кирила Розумовського.

Після ліквідації гетьманства Кирило Розумовський залишався одним з найкрупніших поміщиків. Тільки на Чернігівщині йому належало понад 74 000 посполитих, а в російських губерніях (псковських і можайських помістях) - понад 45 000 кріпаків. Величезна спадщина старшого брата Олексія, даровані маєтності Єлизаветою та Катериною II зробили Розумовського одним з найбагатших людей Російської імперії. Своїми багатствами він поступався лише П.Шереметьєву.

На Лівобережній Україні царський уряд створив Малоросійське генерал губернаторство, а управляла територією колишньої Гетьманщини Малоросійська колегія, яка складалась з 4-х російських і 4-х українських

представників. Президентом цієї колегії став генерал-губернатор граф П.О.Румянцев, який одночасно був «головним малоросійським командиром». В "Секретном наставлений", даному Румянцеву, Катерина II наказувала ліквідувати залишки автономії в Україні, маючи при цьому «вовчі зуби і лисячий хвіст».

Розумовський 30 років після цього жив у Санкт-Петербурзі, за кордоном (Франція, Італія, Англія), у своєму маєтку Петровсько-Розумовському поблизу Москви. І тільки 1794 року повернувся до Батурина, тут він доживав свої останні роки в розкоші і постійному оточенні численних гостей. Щодня за обіднім столом збиралося до півсотні людей, а штат прислуги сягав понад 260 чоловік.

15 січня 1803 року Кирило Розумовський помер. Його поховали у ним же збудованій невеликій Воскресенській церкві.

Copyright © Elektrotosha, 2010

Designed by ©